fbpx

Десять способів козирнути перед приїжджими у Чернівцях

Кажете, Чернівці попсові? Вони можуть стати такими, якщо нічого нового у них для себе не відкривати. Нашому місту 610, і воно – прекрасне. Рівно настільки, щоби вже підготовленому гостю було ще чим «підгрузити оперативку» і часом, навіть, змусити її підвиснути. Далі ми спробуємо поділитися кількома способами козирнути перед приїжджими у Чернівцях, в тому числі, вигадуючи легенди на ходу. А можливо, здогадки –правдиві..?

Розпочнемо ми із Центральної площі, 6, де нині розташовується готельний комплекс Allure Inn. За розповідями очевидців, слухачів, і переказами з покоління в покоління, відомо, що на розі Руської і пл. Центральної майже завжди були готелі (за виключенням радянського періоду ги ги). В період Австро-Угорщини тут був готель «Гуцул». На фасаді будинку зображені, скоріш за все, герої грецької міфології.



На перший погляд нічого дивного в тому немає, по Чернівцям вистачає подібного. Але розгулятися фантазію змушує факт того, що точно така сама ліпнина помічена і на будинку по вулиці 28 червня, 60.

І хто його знає, можливо, тут колись проживав власник готелю, чи майстер ліпнини був тут на заробітках і взяв кілька об’єктів непов’язаних між собою чернівчан? А може, це була частина готелю? Погодьтесь, якщо ви представник знаті і приїхали до міста не тільки з бажанням комфортно заночувати, а і з перспективою гарно провести час в оточенні бравих куртизанок, навряд чи вам захочеться світитися на головній площі міста..? Краще це зробити у «віддаленому філіалі» для VIP- гостей. Як воно було насправді, нам не відомо, але ж легенда -це також частина шоу.

Наступний спосіб «козирнути» буде цілком реальний, практичний і, часто, несправедливо непомічений.

Чернівці, особливо центральна його частина, – місто богеми. А яка ж богема без карети? Саме ці виступи у під’їздах служили для карет як «жолоб», щоби не побити стіни і дати можливість розминутися фіакру та людям у вузьких проїздах під’їздів. Щоправда, навіть на Кобилянської, подібні виступи в деяких під’їздах відсутні. Справа не у тому, що там власники не могли собі дозволити карету, діло в тому, -що нові – сучасні власники не могли собі дозволити далеко йти пішки до свого «Жигуля». «Жигуль» – не карета, треба довбати, щоб «ласточка» могла заїхати під хату.

Далі, рухаючись Кобилянською, до вулиці Кайндля (колишня Челюскінців, ну ви то знаєте:) ), повернувши голову праворуч, можна натрапити на постамент пям’ятнику Фрідріху Шиллеру.

Ось тут вже можна звернутися до відомих розповідей про те, як змінювалась влада у Чернівцях,а разом із нею- пам’ятники перед нашим театром, який нині носить ім’я Ольги Кобилянської.

Спускаючись, вниз вулицею Кайндля, запрошуємо Вас прогулятися далі на вулицю Українську. Шукайте будинок під номером 22. Це редакція газети«Буковина», до слова,  ще з австрійського періоду. Саме там знаходяться унікальні вікна з кришталевим склом! Оце жили люди!



На вулиці Українській є ще один спосіб здивувати своїх гостей і викликати емоцію: «Нічосє». Перед колишньою піцерією ТоматГолд, зліва, є, чи не єдиний під’їзд, у якому збереглася дерев’яна бруківка.

Такою бруківкою встеляли тим, хто хотів, щоби його карета заїжджала тихіше. По-багатому. На віки.

Не тікаючи далеко від теми під’їздів, їх підлоги, і якості матеріалів повернемося ще раз на Кобилянської, де Ви точно мали помітити фірмову/рекламну плитку майстра Леона Шренцеля.

Саме його Шоу-рум можна побачити на початку вулиці 28 червня, на розі з вулицею Заньковецької.

Тут досі збереглися високоякісні кахлі на фасаді і рекламний напис, який нам показує, що не у всіх нотаріусів гарний смак і розвинене відчуття прекрасного.

А далі, ви не повірите, ми вам покажемо дерево! Так, так у Чернівцях можна розказувати і про дерева. Проте, це дерево не просте, а – реліктове. Це гінкого .

Гінкго в нашому місті зовсім не багато, буквально кілька штук, включно з представленим у ботанічному саду. Це дерево найстаріше в Чернвіцях, йому вже більше ста років. А посадив його, кажуть, ботанік, який жив тут, на 28 червня, 69, ще за Австрії. Сьогодні тут подвір’я прокуратури. Раніше біля цього дерева була табличка ,яка вказувала на те, що воно являється пам’яткою природи місцевого значення і охороняється прокуратурою, тобто державою.

Поспішайте його побачити, бо листя гінкго скидає дуже швидко, як тільки відчує морозець.

Після легкого уроку ботаніки, ми вам пропонуємо показати приїжджим, які люди в нас жили.

Буквально за кілька метрів від примхливого деревця (вулиця 28 червня) є перехресна вулиця Радищева. На будинку під номером 8 висить меморіальна дошка.



Моше Шніцер був ключовим гравцем у міжнародній торгівлі коштовним камінням. Правда жив він у Чернівцях до підліткового віку. Згодом, емігрувавши, до Палестини, з подачі свого батька, Моше почав займатися діамантами .І в  1945-му році заснував спілку по розвитку діамантової галузі в Палестині. А далі пішло діло.

Від розкоші і багатства давайте перейдемо до занедбаної старовини і заодно подумаємо про хороше,- про пінне. Рухаючись від вокзалу по вулиці Гагаріна, можна завернути праворуч і показати стару броварню. Нажаль, нам мало відомо про неї. Хто був власником, яке пиво виготовляли? Відомо тільки те, що чернівецьке пиво у Європі любили. Його випускали у фірмових пляшках з оригінальними етикетками, а складові напою привозили як із Румунії так і з Австрії.

Якщо ваш шлях проляже далі вулицею Богдана Хмельницького, то не втратьте нагоду показати на розі вулиць Богдана і 28-го червня Будинок з совою. Ні, тут не засідали знавці клубу Що? Де? Коли? Раніше то був будинок об’єднання лікарів Буковини. Сова є амбівалентним символом. Це не тільки птах мудрості, але також мороку та смерті. Гарний символ.

У разі, якщо ваші приїжджі гості являються представниками маргінальної спільноти, то ми вам рекомендуємо повести їх у парк ім. Юрія Федьковича вулицею Йосипа Главки. Він знаходиться за університетом і розкриває свою особливу привабливість ближче до вечора. Будете там, не забудьте розказати-показати друзям, що у Чернівцях є аж два пям’ятника австрійському цісарю Францу Йосифу. Один із них, сучасний, знаходиться у скверику біля костелу Серце Ісуса, а ось цей,-перший, ще австрійський,- тут. Вони будуть вражені.



Це була десятка не попсових локацій Чернівців, яка відкрилася нам досить нещодавно. Віримо, що знаючи їх, і ви тепер зможете козирнути перед своїми приїжджими друзями, родичами і колегами. Відкривайте наше місто собі частіше. Підігрівайте любов, закохуйтесь у Чернівці знов.

Чернівцям 610!

Фото Степан Либовський

Історії нахабно вкрадені з відкритих джерел, вигадані і взяті зі спогадів ведучих Радіо 10 після крутої екскурсії.

Окрема подяка Людмилі Роговій